Останні виклично брутальні наскоки на Компартію України недвозначно засвідчують той факт, що, за Шекспіром, «щось негаразд в Данському королівстві». Так було завжди, коли зростала напруга в суспільно – політичному, соціально – економічному житті країни. Аби відвернути увагу роздратованого суспільства від реальних приздвідців до кризового стану, як завжди, виставлявся жупел антикомунізму.

Чи відчувають комуністи за собою комплекс вини? В тім же й резон, що відчувають – і за драконівську колективізацію, що призвела до голодомору 30-х років, і ще раніше – за антицерковну політику Леніна. Але ж віддаймо належне новим поколінням комуністів, які не побоялися не лише осудити ці збочення, а й взяти на себе виправлення помилок предтеч. Після ХХ з’їзду КПРС, де був осуджений сталінізм, країна невпинно входила в родину країн, які сповідують демократичні начала.

Для мене комунізм у чистому вигляді – це ті Десять заповідей Православ’я, які в найтяжчі часи світили нашому люду зорею кращого майбутнього. І не вина тих Десяти заповідей, що їх впродовж віків спаплюжували «славних прадідів великих правнуки погані». А вина тих, хто спаплюжував. До речі Т. Г. Шевченко – наш будитель і духовний вождь вельми цікавився феноменом комунізму. ... Читать дальше »