Идеологи украинского фашизма говорят сами о себе

"Новітні націоналістичні рухи (фашизм і т.д.) добачують у нації абсолютні цінності, що приймаються за непорушні догми, а державу ототожнюють із самою нацією, як органічну форму її існування. У свому відчуванні та розумінні нації й держави, український націоналізм споріднений з останніми рухами".

Микола Сціборський, "Націократія"

“Ці нові націоналістичні рухи носять різну назву в різних краях. В Італії - фашизм, в Німеччині - гітлеризм, у нас - український націоналізм. Націоналізм різних країв є явищем анальогічним, бо ставить націю за основний осередок змагань. Фашизм і націонал-соціалізм й український націоналізм мають багато спільних елементів, як відродження вартості духовних чинників, ідеалізму, волюнтаризму: Як фашизм є втіленням і виявом і оформленням Німеччини до відродження сил і панування над світом, так і український націоналізм є органічно творчим виявом українського Духа...".

"Ідея і чин. Вишкіл українського націоналіста", 1940

“Український націоналізм оперує терміном «націоналізм»у тому розумінні, як націоналізми німецький і італійський терміном «націонал-соціялізм» чи «фашизм». Націоналізми: фашизм, націонал-соціалізм, український націоналізм – це різні національні вияви одного духу”.

Ярослав Оршан

"Безперечно треба слідкувати за розвитком націоналістичних рухів у інших країнах, зокрема вчитися з досвіду фашизму й націонал-соціялізму, одначе все треба приноровити до українських відносин і потреб, органічно собі засвоїти й перетопити в горнилі українського духа й думки".

Дмитро Мирон Орлик, “Ідея і чин України”, 1940

“Я заявляю відкрито і щиро, що я завжди розглядав і розглядаю німецький Райх, як друга України”

Ярослав Стецько

"Офіційним привітом українських націоналістів є гасло “Слава Україні” – і відповідь “Вождеві слава!” Символ привіту є піднесення правиці”.

Другий Великий Збір ОУН, 27 серпня 1939 року, Рим

“22 червня, в дні вибуху війни, Того самого дня опустив я Краків і (нрзб) організаційними зв’язками продістався на територію, яка була московською займанщиною і того самого дня, як німецьке військо дійшло до Львова, прибув я туди, де як подав в окремому письмі під заголовком “Ерклєрунг” з дня 15 липня 1941 року проголосив відновлення Української Державності та обняв з доручення Провідника Степана Бандери головство в уряді у Львові.

Батальон СС "Нахтигаль" на улицах Львова. Впереди - Роман Шухевич. Июнь, 1941 г.

…Уряд приступив до практичної праці, організуючи господарство, адміністрацію, міліцію ітд., змагаючи до того, щоби наладнати як найтіснішу співпрацю з німецькими військовими чинниками та уможливити їм й допомогти під кожним оглядом, організуючи власними силами всяку, яка тільки потрібна допомогу німецькій збройній силі. За Урядом стоїть ціле українське громадянство під проводом Митрополита і епіскопів обох віроісповідань. Митрополит Шептицький видав пастирцький лист, в якому признав Уряд і візвав громадянство до підпорядковання йому.

З моїх праць ясно виходить моя світоглядова концепція те, як я уявляю зміст української державности, політичний, господарський, соціальний. Ідеольогію і програму Організації я спітворив. Вони в цілому ворожі марксизмові, демократії і всяким класократичним ідеольогіям і програмам. В політичній площині стою на становищі авторитарного устрою України і монопартійного, в соціяльній площині національного солідаризму, що стоїть близько до націонал-соціялістичної програми, але ріжниться питоменностями української землі.

Львов

…Марксизм уважаю твором – правда – жидівського ума, але практичне його здійснення при помочі жидів переводилося і переводиться у московській тюрмі народів московсько-азіятським народом. Москва і жидівство це найбільші вороги України і носії розкладових большевицьких інтернаціональних ідей.

Вважаючи головним і вирішним ворогом Москву, яка властиво держала Україну в неволі, тим не менше доцінюю належно незаперечно шкідливу і ворожу ролю жидів, що помагають Москві закрiповувати Україну. Тому стою на становищі винищення жидів і доцільности перенести на Україну німецькі методи екстермінації жидівства (дописано рукою Стецька: “виключити їх асиміляцію і т.д.”).

Я вважаю, що в теперішній світовій війні вирішується на долгі часи доля України, Я свідомий того, що лише через перемогу Німеччини можливі є відбудова Суверенної і Соборної Української держави. Історична доля і геополітична дійсність визначили шлях України (дописано: “і Німеччини теж”) Господарська структура України диктує її співпрацю з Німеччиною. Розуміючи те, що ми перемагаємо або падаємо з Німеччиною, яка зараз кровавиться (дописано: “так як і укр. нарід”), на широких степах України за спільну справу, стоїмо на становищі повної, яка тільки буде необхідна для Німеччини, господарської піддержки всіма можливими заходами з боку України, бо тут йде про спільний успіх, чи то неуспіх. Тим більше, що величезні жертви, які поносить німецька армія в боротьбі з Москвою, ми свідомі, мусять знайти рекомпензату для німецького народу. Суверенна Соборна Українська Держава цю рекомпензату дасть і є зобовязана дати, а українська національна армія, що стояти буде на кордоні України, держати буде фронт проти наїзду Москви і Німеччина мати буде забезпечену східну границю, щоб заводити лад і порядок серед других ворожих їй, а не як Україна, приязних народів. Той штанд-пункт заступаю я як Шеф Українського Уряду”.

Ярослав Стецько, “Мій життєпис”

Третий слева - Роман Шухевич

Подробнее об истории украинского фашизма читайте ЗДЕСЬ