Володимир ДАНИЛЕНКО, перший секретар Сумського ОК КПУ, народний депутат України VI скликання

Сьогодні в Україні поряд з жахливими соціально-економічними проблемами, які виникли завдяки антинародній політиці маріонеткових Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України в угоду США і ЄС, існує ще одна проблема, над якою поки що не задумуються пересічні громадяни у постійній напрузі «як вижити» в нинішніх реаліях, – це проект адміністративно-територіальної реформи. Правляча верхівка вже запланувала розподіл України у своїх корисливих намірах. І ці наміри радикальні – території «кроїтимуть» не просто по карті – ця реформа знищить більшість населених пунктів, особливо невеликих і віддалених. До речі, з 1991 по 2012 роки в Україні зникло 528 сільських населених пунктів, серед яких 34 селища й 494 села. Найбільше за роки незалежності вимерло сіл на Київщині (94), Полтавщині (55), Житомирщині (45), Сумщині (45), Харківщині (42), Чернігівщині (40). Влада сьогодні  свої плани прикриває «благими намірами» - зменшення кількості чиновників, а більше коштів – на місця. Але в реальності все це зовсім не так: подивіться, що сьогодні мають ФАПи, до якого стану доведені сільські бібліотеки. Чомусь ніхто не задумується, що, можливо, треба зменшити кількість чиновників саме в Києві, а натомість, створюються нові й нові міністерства та структури з великою кількістю чиновників. Але найстрашніше у цьому процесі – столична влада дуже далека від народу. І той же розробник адміністративної реформи у столичному затишному кабінеті не уявляє, як це, коли автобус із села ходить до райцентру тільки один раз на день і квиток коштує стільки, що треба подумати, чи їхати, чи може ще не край. Це, до речі, стосуєьться навіть відвідання медичних закладів. Йому, тому чиновнику, легше злітати літаком у відрядження, аніж сільській бабусі з`їздити в той же пенсійний фонд.

А скільки разів доведеться зїздити, щоб переоформити низку документів, якщо реформу зроблять і адміністративні одиниці таки «перекроять». У бюрократичному хаосі люди змушені будуть витрачати знову й знову гроші, яких у них не вистачає на найнеобхідніше. А може бути й так, що «загубляться» не тільки села – зникатимуть, зрозуміло у чиїхсь інтересах, землі і власність.

Механічне укрупнення місцевих рад і районів не призведе до їхньої автоматичної самодостатності, не вплине на покращення якості соціально-управлінських послуг, що надаються населенню. Віднесення поселень до того чи іншого статусу, по суті, нічого, крім назви і вивісок, не змінить і не забезпечить жодних гарантій для здійснення місцевого самоврядування на якісно новому, відмінному, вищому функціональному рівні. Навпаки. Це не наблизить, а віддалить владу від громадян, що особливо згубно позначиться на сільських мешканцях, де вщент зруйнована соціальна, транспортна та інші інфраструктури, немає елементарного сполучення між більшістю населених пунктів.

Замість того, щоб придумувати реформи, чи не краще б дбати про створення нових робочих місць, про облаштування тих же шкіл і ФАПів, доріг, підтримувати бібліотеки, і гарантувати людям соціальні стандарти. 

На думку Компартії України адміністративна реформа, з якою так почали поспішати у владних кабінетах, є безглуздим експериментом, який направлений на руйнування всього і відразу, а потім закріплення в Конституції і законодавстві України наслідків свого експериментування над кожною людиною зокрема і суспільством загалом.

Реформування адміністративно-територіального устрою повинно базуватися на принципах дотримання Конституції і законів України та сприяти поліпшенню стандартів життя, наближення надання послуг до населення, сприяти розвитку місцевого самоврядування, проведення справжньої децентралізації, яка забезпечить реальні права і фінансові можливості органів місцевого самоврядування базового рівня. Саме на цьому багато років наполягають комуністи України.

Сьогодні через депутатів-комуністів у місцевих радах, ми будемо активно займатися аналізом соціально-економічної ситуації у кожному районі і аж до найменшої сільської ради. Ми будемо вести активну розяснювальну роботу і вивчати думки людей з цього приводу. Запрошуємо долучитися до цієї роботи всіх, кому не байдужа доля України.