Нещодавно в Інтернеті та деяких інших ЗМІ я ознайомився з відкритим листом Мішеля Терещенка міському голові Ю.О. Бурлаці, у якому він висловив своє відношення до пам'ятника В.І. Леніну в місті Глухові. Ознайомившись із цим листом, я ніскільки не здивувався такому підходу до нашого суспільного життя, до наших ідеалів, наших цінностей. Він рекомендує знести пам'ятник В.І. Леніну.

Мішель Терещенко – нащадок капіталістів, які у дореволюційний період були одними із найбагатших людей не тільки на Глухівщині, а й в Україні. Їхнє багатство накопичувалось за рахунок жорсткої експлуатації трудящих. Тому я не згоден з М. Терещенком у тому, що Ленін змусив сім'ю Терещенків залишити Україну. Терещенки як і інші експлуататори тікали від тих, кого гнобили, кого довели до такого стану, що народ узявся до зброї і зробив революцію 1917 року, виграв громадянську війну, установивши Радянську владу.

За період Радянської влади наша Україна стала провідною державою світу. Саме завдяки Леніну у нас на Батьківщині була безкоштовна освіта, медицина, всі мали можливість працювати, заробляти на пристойне життя. Я не маю наміру розповідати про усі Радянські цінності. Звичайно, були й прорахунки та серйозні недоліки. Але, вцілому, трудяща людина завжди була у центрі уваги державної політики.

Я позитивно оцінюю меценатську діяльність сім'ї Терещенків, про яку ще й сьогодні нагадують нам будівлі у Глухові, і ніскільки не принижую саме це. Але думаю, що і Радянська влада для нашого міста і його мешканців зробила не менше, чим дореволюційний уряд, Терещенки і їм подібні.

Із 1991 року в нашу державу прийшла біда: економічний, політичний, та й моральний, вектори розвернулися в протилежну сторону. Ми знову живемо у капіталістичній державі. Знову заводи, фабрики, земля через різні махінації на державному рівні перейшли у власність новоявлених капіталістів. Через так звані ваучери, згідно яких їх власники повинні отримувати дивіденди, жителі нашого міста і району не мають ні дивідендів, ні заводів, ні фабрик, ні робочих місць.

А ще гірше у селах нашої України. Селяни начебто отримали землю у свою власність. Та, не маючи техніки, сил, вони змушені віддати її у так звану оренду. Практично земля переходить майже задаром новим господарям на зразок Мішеля Терещенка, який зробив нам «ведмежу послугу» приїхавши із Франції, і як він виразився «…здесь работаю и сюда инвестирую все средства, которыми ведаю уже более десяти лет…». Але я добре знаю ті села і селян, у яких він орендує землі. За останні роки крім упадку та вимирання ці села нічого не зазнають. Не помітно його інвестицій ні на вулицях, ні в оселях. Швидше навпаки…

Звичайно, він інвестує у виробництво, я не заперечую. Але все це робиться тільки для того, щоб отримати ще більший власний прибуток.

Мішель Терещенко – українець, але більшість свого життя прожив у західній Європі. Саме там, куди направляємося ми. Як же розуміти його, коли у більшості європейських країн пам'ятники В.І. Леніну стоять і ніхто їх не зносить. У Франції у м. Монпельє останній пам'ятник збудовано у 2010 році. Стоять пам'ятники у Німеччині, Фінляндії, Англії та інших країнах. Це дійсно приклад демократичного підходу до цієї надуманої проблеми.

Якщо М. Терещенко за десять років не знайшов жодного жителя, який би з великою повагою відносився до Леніна і відстоював право на збереження його пам'ятника в м. Глухові, то значить такий його інтелектуальний рівень. Значить, з такими людьми нам не відновити й не побудувати вільну, цілісну з Донбасом країну, в якій би добре жилось усім націям і народам.

Мир, дружба, соціальна справедливість зметуть з нашої дороги в майбутнє експлуататорів трудового народу, його ворогів, що сьогодні вбивають клин між народами України, Білорусії, Росії, Казахстану та інших держав.

Квіти, що 21 січня 2015 року лягли до пам'ятників В.І. Леніну – зруйнованим і незруйнованим, як у місті Глухові, – по всій території України, свідчать: ми пам'ятаємо Ілліча, його шануємо і захищаємо. Сьогоднішня історія змушує нас повертатися до Леніна. Чим швидше люди це зрозуміють, тим краще буде для нашого народу.

Віктор Московченко, голова фракції Комуністичної партії України

у Глухівській районній раді