Главная » 2014 » Январь » 31 » Пропозиції Компартії України щодо можливих змін до Конституції України
10:55
Пропозиції Компартії України щодо можливих змін до Конституції України
Компартія України наголошує на необхідності збагачення змісту конституційних положень про Україну як демократичну, правову, соціальну державу, зміцнення гарантій декларованих Конституцією прав і свобод людини і громадянина, створення організаційно-правових механізмів, які б забезпечували злагоджене функціонування усіх гілок та інститутів влади, розвиток громадянського суспільства, відпрацювання дієвої системи противаг і стримувань з метою недопущення конфліктів, паралелізму і дублювання функцій між органами влади, відвернення загрози авторитаризму.
На переконання комуністів, результатом оновлення Конституції має стати встановлення в Україні режиму парламентської республіки з чітким врегулюванням повноважень і механізму відносин парламента і уряду, інших органів влади, наповнення реальним змістом місцевого і регіонального самоврядування.
Компартією України і її фракцією у Верховній Раді України напрацьовані конкретні пропозиції щодо оновлення Конституції України:
I. Вважаємо принципово важливим послатися в Преамбулі Конституції не лише на Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, а й на Декларацію про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року, здійснюючи яку, Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України.
IІ. Розділ І озаглавити "Основи конституційного ладу”.
1. В Розділі, крім інших питань, бажано викласти ряд принципових положень, які б розкривали сутність України як демократичної, соціальної, правової держави.
Такі підходи є в конституціях деяких європейських держав (Французька Республіка, Італійська Республіка та ін. В Конституції Іспанії, прийнятій у грудні 1978 року на загальнонаціональному референдумі, глава третя частини І цілком присвячена детальному викладу основних принципів соціальної і економічної політики, а в частині VII, яка має назву "Про економіку і господарство”, міститься низка принципових положень з чіткою соціальною спрямованістю).
З цією метою пропонуємо включити до Конституції статті такого змісту:
"Стаття . Основою економічної та соціальної організації суспільства в Україні є вільна праця людей та забезпечення їм можливості вільно користуватися результатами власної праці, послідовна реалізація принципів соціальної справедливості і захищеності, створення гідних сучасної цивілізації умов життя людей.
Держава забезпечує для всіх громадян рівні вихідні умови у всіх сферах життя суспільства”.
"Стаття _ . Економічна організація в Україні ґрунтується на таких
основних засадах:
виняткове право власності народу України на її національні багатства і національний доход;
забезпечення умов для вільного розвитку і захисту конституційно визнаних форм власності, які виключають привласнення результатів чужої праці, при пріоритетному значенні колективних форм;
регулювання в інтересах суспільства економічних і соціальних процесів на основі економічних методів і законів;
здійснення громадського контролю у сфері виробництва, розподілу та обміну;
господарська самостійність юридичних і фізичних осіб у виробничій сфері у межах, визначених законом;
постійне переоснащення промисловості і сільського господарства на сучасній високотехнологічній, інноваційній, наукоємній, ресурсозберігаючій основі;
цілеспрямована структурна перебудова економіки з урахуванням провідних тенденцій сучасного розвитку виробництва в інтересах зростання добробуту народу і зміцнення могутності держави;
пріоритетність розвитку галузей, від яких залежить насичення споживчого ринку, задоволення першочергових людських потреб;
запобігання монополізації виробництва, яка суперечить інтересам суспільства;
забезпечення вирівнювання соціальних умов розвитку регіонів”.
"Стаття . Суспільне життя в Україні ґрунтується на пріоритеті суспільства над державою. Неодмінною умовою свободи і добробуту людей держава вважає формування і розвиток суспільства як асоціації вільних, рівноправних громадян, що функціонує на засадах самоврядування і саморегулювання з широким залученням громадян до управління справами держави і суспільства.
Держава створює умови для вільного розвитку і якнайповнішого розкриття особистих здібностей, творчого потенціалу кожної людини, всебічного розвитку демократії, реалізації принципів соціальної справедливості і захищеності, забезпечує поєднання інтересів різних верств населення, недопущення привласнення результатів чужої праці”.
"Стаття . Відповідно до засад правової держави у діяльності органів державної влади в Україні забезпечуються:
законність, захист конституційного статусу державних органів і службових осіб;
розмежування, функцій і повноважень між різними гілками влади і ланками державного апарату;
виборність представницьких органів влади і органів самоврядування;
формування виконавчих органів відповідними представницькими органами;
обов’язковість рішень вищих органів для нижчих згідно з поділом їхніх повноважень;
підзвітність і підконтрольність, а також змінність виборних осіб;
поєднання різноманітних форм безпосередньої і представницької демократії, колегіальності і єдиноначальності в функціонуванні органів влади;
гласність, урахування громадської думки;
контроль з боку представницьких органів державної влади за використанням засобів на утримання управлінського апарату”.
2. Нинішню статтю 3 Конституції доповнити положенням такого змісту:
"Відносини держави і громадянина в Україні ґрунтуються на їх взаємній відповідальності. Усі органи держави і посадові особи підпорядковують свою діяльність інтересам усього суспільства, а не якоїсь окремої його частини”.
3. Частину другу статті 2 сформулювати у такій редакції:
"Україна є федеративною державою у складі регіонів та Автономної Республіки Крим".
Порядок переходу до федеративного устрою держави має бути визначений у Перехідних положеннях.
4. Вважаємо за необхідне посилити і конкретизувати конституційні положення щодо забезпечення екологічної безпеки, з цією метою викласти нинішню ст. 17 у такій редакції:
"Стаття . Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження й використання природних ресурсів в національних інтересах, турбота про їх відновлення, відшкодування втрат, заподіяних здоров’ю і майну громадян неправомірними діями у сфері природокористування, що призводять до забруднення навколишнього середовища, є обов’язком держави.
В інтересах нинішнього і прийдешніх поколінь, збереження генофонду народу Україна здійснює програму охорони і науково обґрунтованого, раціонального використання її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, для збереження чистоти повітря і води, забезпечення відновлення природних багатств і поліпшення навколишнього середовища.
В Україні забороняється будівництво будь-яких підприємств, інших об’єктів, які створюють загрозу екологічній безпеці”.
5. Статтю, що регулює відносини власності (зараз – це ст.13), пропонується доповнити частиною першою такого змісту:
"Стаття__ . Власність в Україні виступає в таких формах:
власність громадян (приватна (особиста);
колективна власність (власність трудових колективів, об’єднань громадян);
комунальна власність (власність територіальних громад);
державна (загальнонародна) власність”.
6. Статтю про землю (зараз це – ст.14) викласти у такій редакції:
"Стаття . Земля в Україні є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави і не може належати іноземним громадянам та юридичним особам, а також особам без громадянства. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Землі сільськогосподарського призначення не можуть бути об’єктом купівлі та продажу”.
7. Вважаємо, що піднесенню міжнародного авторитету України, її національним інтересам відповідало б більш чітке і конкретне визначення змісту і спрямованості зовнішньої політики. З цією метою пропонуємо викласти відповідні статті Основного Закону в такій редакції:
"Стаття . Україна урочисто проголошує, що вона є постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується неядерних принципів: не приймати, не виробляти, не набувати і не розміщувати на своїй території ядерної зброї*”.
"Стаття . Україна є повноправним членом міжнародного співтовариства. Як один із засновників і член Організації Об’єднаних Націй Україна у зовнішньополітичній діяльності керується загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. Вона відкидає війну як засіб вирішення міжнародних суперечок, виступає за врегулювання їх виключно мирними засобами.
В Україні заборонено пропаганду війни, а також будь-яку діяльність, спрямовану на порушення мирних відносин між народами. Такі дії визнаються антиконституційними, і вони підлягають покаранню відповідно до закону.
Головними цілями і принципами зовнішньої політики України є:
зміцнення миру і міжнародної безпеки;
сприяння здійсненню і захист основних прав і свобод людини;
активна участь у загальноєвропейських процесах і європейських структурах, рівноправному співробітництві держав світу з метою розв’язання проблем, що стоять перед людством;
поглиблення всебічного співробітництва з Росією та іншими членами Співдружності Незалежних Держав, з якими народ України пов’язує багатовікова спільна доля.
У міжнародній діяльності Україна виходить із необхідності ефективного забезпечення власних національних інтересів у політичній, економічній, екологічній, науковій, технічній, інформаційній, культурній сферах.
У питаннях забезпечення колективної безпеки, боротьби з організованою злочинністю, іншими загрозами міжнародному миру і безпеці Україна співробітничає з зарубіжними країнами і міжнародними організаціями”.
8. Статтю 4 (про громадянство) викласти у такій редакції:
"Стаття 4. Громадянство України набувається з народженням людини та на інших встановлених законом підставах.
Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права на вихід із громадянства України, а також вигнаний за її межі або виданий іншій державі.
Подвійне громадянство в Україні допускається лише на підставі міжнародних угод”.
9. Частину першу статті 10 (про мови) викласти у такій редакції:
"Державними (офіційними) мовами в Україні є українська та російська мови”.
Частину третю цієї статті викласти у такій редакції:
"В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист мов усіх національних меншин”.
10. Частину четверту статті, де йдеться про неприпустимість використання Збройних Сил України та інших військових формувань для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення (додати – законних) органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності, доповнити положенням:
"Такі дії є тяжким злочином проти держави і народу”.
III. Важливого значення надаємо збагаченню змісту розділу II Основного Закону, яким регулюються права, свободи та обов’язок людини і громадянина, передусім посиленню гарантій декларованих Конституцією прав і свобод.
Конкретно пропонується наступне:
1. Нинішню статтю 21 об’єднати з наступною (ст.22) і викласти у такій редакції:
"Стаття . Україна виходить з того, що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. Держава визнає і гарантує природні, невідчужувані і непорушні права людини і громадянина, закріплює їх у законах, що відповідають міжнародним зобов’язанням України.
Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Права і свободи громадян, закріплені Конституцією та законами України, не можуть бути скасовані іншими нормативними актами і діями.
Не мають чинності правові акти, які погіршують становище громадян. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Забезпечення охорони і здійснення прав і свобод громадян, захист їхньої честі та гідності як найвищих соціальних цінностей є обов’язком усіх органів державної влади, громадських організацій, посадових осіб”.
2. Наступну статтю (зараз це – ст.23) доповнити положенням такого змісту:
"Здійснення прав і свобод несумісне з діями, які завдають шкоди інтересам держави, державній і суспільній безпеці, громадському порядку, здоров’ю і моральності населення”.
3. Нинішню статтю 28 доповнити частиною четвертою такого змісту:
"Особам, позбавленим за рішенням суду волі, а також затриманим за підозрою у вчиненні злочину, забезпечується гуманне поводження з ними і повага їхньої гідності”.
4. Передбачений статтею 29 72-годинний термін тримання особи під вартою (як тимчасовий запобіжний захід) змінити на 48-годинний.
5. Нинішню статтю 34, де йдеться про право на свободу думки і слова, доповнити частиною четвертою такого змісту:
"Ніхто не може піддаватися переслідуванням за свої переконання”.
6. Доповнити Конституцію статтями такого змісту.
"Стаття . В Україні, відповідно до засад гласності, забезпечуються свобода діяльності засобів масової інформації, врахування громадської думки. Монополізація засобів масової інформації державними органами, громадськими об’єднаннями, політичними партіями, групами чи окремими особами, а також використання засобів масової інформації в антиконституційних цілях не допускаються.
Державні і комунальні засоби інформації є незалежними від політичних партій і громадських організацій.
Цензура заборонена.
Порядок заснування засобів масової інформації, їхні права, обов’язки і відповідальність встановлюються законом”.
"Стаття . Громадяни України мають право на одержання від державних органів, громадських об’єднань і посадових осіб та поширення достовірної інформації про стан справ у всіх сферах державного, економічного, суспільного і міжнародного життя, про екологічний стан, а також з питань, що стосуються прав, законних інтересів та обов’язків громадян. Не допускається поширення інформації, яка містить державну таємницю, що охороняється законом.
Громадянам гарантується право спростовувати оприлюднену неправдиву інформацію, яка завдає шкоди їхнім інтересам чи принижує гідність, а також вимагати відшкодування моральних і матеріальних збитків, завданих такою інформацією.
Відповідальність за перешкоджання реалізації права громадянина на інформацію встановлюється законом”.
7. Нинішню статтю 35 викласти у такій редакції:
"Стаття . Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну чи атеїстичну діяльність, яка не суперечить закону.
Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова. В Україні не надається переваг будь-якій релігійній конфесії.
Ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов’язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
Релігійні об’єднання, діяльність яких підриває основи державності України, моральності українського суспільства та завдає шкоди здоров’ю людей, створює загрозу їх життю, на території України заборонені.
Порядок реєстрації релігійних об’єднань та їх відносини з державними органами визначаються законом”.
8. Статтю про право громадян України на свободу об’єднання у політичні партії та громадські об’єднання (зараз це – ст.36) доповнити після частини першої новою частиною такого змісту:
"Політичні партії, профспілкові, молодіжні та інші громадські організації створюються громадянами на основі добровільного членства і самоврядування і виконують функції, передбачені їх програмами і статутами, діючи в рамках Конституції і законів України. Вони не можуть перебирати на себе функції державної влади. Втручання у внутрішні справи об’єднань громадян з боку держави, а також інших партій і об’єднань не допускається”.
А в частині, де йдеться про професійні спілки, зазначити, що вони створюються "з метою захисту їх трудових та інших соціально-економічних прав та інтересів”.
9. Доповнити Конституцію окремою статтею про опозиційну діяльність такого змісту:
"Стаття . Громадянам України, політичним партіям, громадським організаціям гарантується свобода опозиційної діяльності – висування і обстоювання альтернативних програм суспільного розвитку. Права політичної опозиції і порядок їх реалізації визначаються законом”.
10. Частину четверту нинішньої статті 37, де йдеться про можливість заборони діяльності політичних партій та громадських організацій, викласти у такій редакції:
"Заборона діяльності політичних партій та інших об’єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку”.
11. Нинішню статтю 46 викласти у такій редакції:
"Стаття . Громадяни України мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, у здійсненні народного контролю за діяльністю державних органів, у вирішенні всіх питань життя трудових колективів, в яких вони працюють, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
Вимоги, що ставляться до кандидатів на службові посади, мають обмежуватися лише характером службових обов’язків”.
12. Нинішню статтю 40 доповнити частиною другою такого змісту:
"Переслідування за критику тягне за собою кримінальну чи адміністративну відповідальність за законом”.
13. Частину першу нинішньої статті 41, де йдеться про право власності громадян, доповнити положенням такого змісту:
"передавати у спадкування майно, набуте на законних підставах”. У цій же статті там, де йдеться про право приватної власності, після слова "приватної” додавати (в дужках) – "особистої”".
14. Принципового значення надаємо збагаченню змісту статті Основного Закону, де йдеться про право на працю (зараз це – ст.43).
Конкретно:
у частині першій замість слів "Кожен має право на працю” зазначити: "Кожному гарантується право на працю”;
після частини першої дати нову частину такого змісту:
"Будь-яке обмеження права на працю не допускається. Ніхто не може бути звільнений чи переведений на іншу роботу без його згоди чи без підстав, встановлених законом”.
Наступні частини викласти у такій редакції:
"Кожному забезпечуються належні безпечні і здорові умови праці, що відповідають установленим державою вимогам безпеки та гігієни, особливі умови охорони праці жінок під час вагітності і після пологів, праці неповнолітніх, осіб з обмеженою працездатністю, а також осіб, зайнятих на особливо важких роботах, і тих, що працюють на шкідливих для здоров’я або небезпечних для життя виробництвах. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Винагорода за працю встановлюється відповідно до її кількості і якості, суспільної значимості і не може бути нижчою за офіційно встановлений прожитковий мінімум. Чоловіки й жінки, дорослі і підлітки мають право на рівну оплату за рівну працю. У випадках тимчасової незайнятості з не залежних від громадянина причин йому гарантується право на матеріальне забезпечення у відповідності із законом.
Держава регулює в інтересах громадян питання праці і заробітної плати, професійної підготовки кадрів, соціального захисту, у тому числі від безробіття, права та обов’язки державних органів і трудових колективів у цих питаннях. Вирішення цих питань узгоджується з профспілками, яким гарантується свобода дій на підприємствах, в установах і організаціях.
Забороняється дитяча праця, не пов’язана з навчанням і трудовим вихованням».
15. Статтю про підприємницьку діяльність (зараз – це ст.42) вірніше було б дати після статті про право на працю і викласти її першу і другу частину у такій редакції:
"Стаття __ . Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не
заборонена законом, на об’єднання в кооперативні, акціонерні та інші форми спільного ведення господарства. Права трудових колективів охороняються законом.
Участь посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування у підприємницькій діяльності може бути обмежена законом.
Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі природних монополій визначаються законом”.
16 .Статтю, де йдеться про право на страйк (зараз це – ст.44) викласти у такій редакції:
"Стаття . Ті, хто працює, мають право на страйк, тобто на повне або часткове припинення роботи на підприємстві, в установі чи організації, незалежно від форми власності, для захисту своїх економічних і соціальних інтересів, політичних прав і свобод.
Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров’я, прав і свобод інших людей.
Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.
Заборона страйку можлива лише на підставі закону у випадках, коли страйк може створювати загрозу життю і здоров’ю людей або дестабілізувати функціонування служб, які забезпечують життєдіяльність суспільства чи регіонів”.
17. У частині другій статі, де йдеться про право на відпочинок (зараз це – ст.45) вказати, що тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень.
18. Частину першу наступної статті (зараз це – ст.46) про право на соціальний захист доповнити положенням такого змісту:
"наданням людям похилого віку допомоги у подоланні самотності і соціальної ізольованості, можливості для посильної участі у суспільному житті».
19. Статтю про право на житло (зараз це – ст.47) викласти у такій редакції:
"Стаття . Україна гарантує громадянам право на житло. Розвиваючи і охороняючи державний і громадський житловий фонд, реалізуючи програми будівництва житла, надаючи допомогу кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, забезпечуючи справедливий розподіл житлової площі під громадським контролем, держава створює умови, за яких кожний громадянин має можливість побудувати впорядковане житло або придбати його у власність чи взяти в оренду.
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
В державі реалізується програма пільгового кредитування будівництва житла для молодих сімей.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду”.
20. Статтю про право на охорону здоров’я (зараз це – ст.49) викласти у такій редакції:
"Стаття . Держава гарантує громадянам безоплатну медичну допомогу та медичне страхування.
Право на охорону здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних, оздоровчо-профілактичних та відновлювальних програм.
Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена і має забезпечувати потреби населення в безоплатній медичній допомозі.
Держава дбає про розвиток фізичної культури, спорту і туризму, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя”.
21. Статтю про шлюб (це – ст.51) викласти у такій редакції:
"Стаття. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.
Батьки зобов’язані утримувати до повноліття дітей, народжених як у шлюбі, так і поза шлюбом, якщо їхнє батьківство визнане ними самими або судом. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Сім’я, як основний осередок суспільства, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Держава піклується про забезпечення здоров’я матері і дитини, виховання дітей.
Забороняється втручання в особисте і сімейне життя громадян, крім передбачених законодавством випадків, коли це викликане потребою захисту життя, здоров’я, прав і законних інтересів дітей, батьків та інших членів сім’ї”.
22. Статтю про право па освіту (ст.53) викласти у такій редакції:
"Стаття . Держава гарантує громадянам право на освіту.
Повна загальна середня освіта є обов’язковою.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Мережа державних і комунальних навчальних закладів не може бути скорочена.
Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Громадянам, які закінчили державні вищі і професійно-технічні навчальні заклади, гарантується надання роботи за фахом.
Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства”.
23. Доповнити Конституцію новими статтями такого змісту:
"Стаття . Усі в Україні мають право користуватися здобутками культури, що забезпечується загальнодоступністю надбань вітчизняної і світової культури, культурно-освітніх закладів, засобів масової інформації, у тому числі книговидавництва і періодичної преси, безоплатних бібліотек, культурного обміну із зарубіжними країнами.
Держава гарантує вільний розвиток і взаємозбагачення культур усіх національностей, що населяють Україну, створює умови для збереження і розвитку національних традицій і звичаїв, заохочує діяльність національно-культурних центрів, асоціацій та інших громадських формувань, що не суперечить законодавству України.
Держава, громадські об’єднання, а також громадяни зобов’язані дбати про розвиток культури, збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що мають культурну цінність”.
"Стаття Громадянам, які проживають на території України, забезпечується відповідно до закону право користуватися рідною або будь-якою іншою мовою, вільно обирати мову навчання і виховання дітей і молоді, а також мову міжнаціонального спілкування.
Громадяни зобов’язані дбайливо ставитися до рідної мови як до духовного надбання народу, поважати мови інших народів”.
"Стаття . Громадяни України самі визначають свою національну приналежність. Обмеження цього права не допускається. Незаконними є вимоги до громадян вказувати свою національність при прийомі па роботу чи на навчання”.
24. Доповнити частину першу нинішньої статті 55 словами:
"Скарги мають бути розглянуті в порядку і в строки, визначені законом. Порушення цих вимог тягне за собою відповідальність, встановлену законом”.
25. Частину другу нинішньої статті 58, якою встановлюється, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили, доповнити положенням такого змісту:
"Якщо після вчинення правопорушення відповідальність за нього було скасовано або пом’якшено, застосовується новий закон”.
26. Частину другу нинішньої статті 59, де йдеться про адвокатуру, доповнити положенням такого змісту:
"Організація і порядок діяльності адвокатури визначається законом”.
27.Частину першу нинішньої статті 61, де йдеться про презумпцію невинуватості, доповнити словами:
"який набрав законної сили”.
IV.Розділ III слід було б озаглавити "Вибори. Референдум. Інші форми безпосередньої демократії”, передбачивши в ньому конкретні правові норми, які б повніше забезпечували реалізацію важливого конституційного положення про те, що "носієм суверенітету і єдиним у джерелом влади в Україні є народ, що "право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами”.
Конкретно пропонується:
нинішню статтю 69 викласти у такій редакції:
"Стаття . Народне волевиявлення здійснюється через вибори, всенародне голосування (Всеукраїнський референдум) або опитування (плебісцит) та інші форми безпосередньої демократії. Важливі питання життя держави, області, міста, району, селища чи села можуть виноситися на народне обговорення (вирішення) в тому числі на місцеві референдуми”.
Порядок проведення всеукраїнських і місцевих референдумів, опитувань (плебісцитів) і виборів визначається законом”;
окремою статтею передбачити закріплення в Конституції інституту народної законодавчої ініціативи – можливість внесення певною кількістю громадян України (наприклад, 50 тисяч) у Верховну Раду України законопроекту, обов’язкового для розгляду;
розширити коло питань державного життя, які можуть вирішуватися виключно всенародним голосуванням, сформулювавши нинішню статтю 73 у такій редакції:
"Стаття . Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України, характер суспільно-політичного ладу, форму державного управління і адміністративно-територіальний устрій, державну символіку, входження України чи приєднання до політичних і економічних союзів з іншими державами”.
V. Щодо організації державної влади Компартія виходить з того, що на даному етапі магістральним напрямом має бути розвиток парламентаризму, недопущення зосередження влади в руках однієї особи чи групи осіб, забезпечення підконтрольності усіх владних структур народу.
З огляду на те, що більш як двадцятирічне існування в Україні інституту президентства не тільки не сприяло консолідації українського суспільства, а, навпаки, нерідко ставало джерелом нестабільності, генератором конфліктів, практично всі роки незалежності провокувало боротьбу за владні повноваження, – пропонуємо скасувати цей інститут.
Найвищим органом державної влади і єдиним законодавчим органом в крані має бути парламент – Верховна Рада України, що складається з двох палат – Палати депутатів і Ради регіонів. їй підконтрольний і підзвітний Уряд – Рада Міністрів України, яка уособлює і очолює виконавчу гілку влади.

Просмотров: 626 | Добавил: kpu-gluhov | Рейтинг: 0.0/0