Главная » 2012 » Март » 12 » Гутянській трагедії – 70 років.
12:47
Гутянській трагедії – 70 років.
Щорічно 8 Березня, в  центрі села Гута що  на  Глухівщині  біля  пам’ятника  жертвам, що  загинули в цей день у  1942 році в  наслідок  кривавої розправи фашистських карателів та поліцаїв  націоналістів над Гутянами,  проводяться  мітинги.
  В  цьому році у  рік  70 річчя цієї  трагедії, мітинг – реквієм пройшов досить організовано і вражаюче. Офіційна частина розпочалася  монологом жінки-селянки, роль якої зіграла досить професійно працівник районного  будинку культури Ільясова. На  мітингу виступили : Олексій Ткаченко – голова районної адміністрації, Володимир Цюкало- голова районної ради, Ольга  Кугат- голова Землянківської сільської ради, Віктор Московченко – перший секретар Глухівської районної організації  Компартії України, Анатолій Голуб- учасник партизанського руху, Раіса Шульга – місцева поетеса, Ільченко  -  спеціаліст  по  роботі з молоддю Шевченківської сільської ради.  Після виступів до  пам’ятника загиблим  було  покладено квіти  та  вінки.
  Із виступів, спогадів ветеранів та листівок, учасники мітингу  ще  раз довідались про той жахливий день, коли 8 Березня 1942 року над селом німці та  поліцаї чинили жорстоку розправу. Спочатку карателі закололи багнетом біля  контори Гутянського лісництва Хрестину Бондаренко та убили Устима Мартиненка  а потім підпалили будинки  контори та партизана Бондаренка. Перелякані люди вибігали зі  своїх помешкань  сподіваючись, що на цьому розправа закінчилась.  Але, коли крики, дим та  постріли заполонили село, тікати  вже було пізно. Оточуючі  мешканців, німецькі та поліцейські застави розстрілювали людей  в  притул, заганяючи їх до палаючих будинків, сараїв, клунь.  Врятуватися змогли  лише ті, хто  спромігся  дістатися до кущів  на  березі  річки, які  підходили  до  крайніх  хат.  Нелюди  не  щадили  ні  старих, ні жінок, ні підлітків, ні  навіть немовлят.  Вбивали, кидали  живцем  у  вогонь.  Більше  200  гутян  прийняли  того дня  мученицьку  смерть. Особливо старалися прислужитися німцям  українські націоналісти.  Один  із  тих, хто залишився  живим  Василь Середа, розповідав  як  його  мати разом з сестрою нарвалися  тікаючи  на німецького  солдата,  який  показав  шлях для  втечі, щоб  не  нарватися на поліцаїв. Таким  чином вдалося  їм спастись.  Гутянська  трагедія, до речі  перевищує  кількістю загиблих  Білоруську  Хатинь.
 Всі, хто  приймав  участь у мітингу, а  це  діти, онуки, родичі  тих, хто загинув того  страшного дня  а  також жителі навколишніх  сіл, представники  громадськості  з  розумінням і  великою тривогою за  майбутнє  нашого  народу  сприйняли  цей  мітинг.  Кожен учасник подумки  вирішив  пам’ятати  страшні уроки  цієї  трагедії.
 
Перший  секретар Глухівського районного
комітету КПУ                                                           Віктор Московченко




Просмотров: 598 | Добавил: kpu-gluhov | Рейтинг: 0.0/0